Подія Керрінгтона 1859 року вважається найпотужнішою геомагнітною бурею в історії спостережень. Тоді вона вивела з ладу телеграфні системи, а сьогодні аналогічний удар міг би одночасно зачепити електромережі, супутники, GPS та інтернет-інфраструктуру.

На початку вересня 1859 року британський астроном Річард Керрінгтон спостерігав над групою сонячних плям надзвичайно яскравий спалах. Менш ніж за 18 годин корональний викид маси подолав близько 150 млн км і досяг Землі.

Швидкість плазмового потоку оцінювали більш як у 2000 км/с. Це спричинило сильну деформацію магнітного поля Землі та надзвичайно потужні геомагнітно індуковані струми.

Наслідки були помітні далеко за межами полярних регіонів. Сяйва бачили над Кубою, Ямайкою, Гаваями та Колумбією, а в Скелястих горах деякі люди сприйняли нічне небо за світанок.

Найбільше постраждала єдина на той час розвинена мережа зв’язку — телеграф. Апарати іскрили, папір загорявся, а на окремих лініях оператори могли передавати повідомлення навіть після відключення батарей.

Сьогодні масштаб наслідків був би зовсім іншим. Сучасний світ залежить від електромереж, супутникового зв’язку, GPS, дата-центрів та кабельної інфраструктури, тому подібний шторм мав би значно більший ефект.

Особливо вразливими є високовольтні трансформатори. Потужні геомагнітно індуковані струми можуть спричиняти їх перегрівання, пошкодження та каскадні відключення електроенергії.

Щось подібне вже траплялося у значно меншому масштабі. У 1989 році геомагнітна буря вивела з ладу систему Hydro-Québec і залишила близько 5 млн людей без електроенергії на дев’ять годин.

Ще один серйозний ризик пов’язаний із супутниками. Під час потужного сонячного шторму верхні шари атмосфери розширюються, через що апарати на низьких орбітах сильніше гальмуються й можуть втрачати висоту.

Це здатне вплинути на навігацію, зв’язок та інші сервіси, які залежать від супутникової інфраструктури. Окремо під загрозою можуть опинитися системи GPS та передавання точного часу.

Інтернет також не обов’язково зникне повністю, але глобальна мережа може зазнати серйозних перебоїв. Найбільші проблеми можливі там, де робота залежить від наземної енергетики, підсилювачів, дата-центрів та довгих кабельних систем.

У липні 2012 року Сонце вже створило викид, який за характеристиками порівнювали з подією Керрінгтона. Земля уникнула прямого удару лише тому, що перебувала в іншій точці орбіти.

Основний потік тоді пройшов через район, де працював апарат NASA STEREO-A. Це стало одним із найяскравіших нагадувань, що подібні події залишаються реальною загрозою.

У травні 2024 року Землю накрила найсильніша за два десятиліття геомагнітна буря рівня G5. Вона спричинила полярні сяйва на незвично низьких широтах і окремі перебої в роботі GPS, але все одно була слабшою за подію 1859 року.

Оцінки ймовірності повторення бурі рівня Керрінгтона різняться. Ранні дослідження давали ризик близько 12% на десятиліття, тоді як пізніші оцінки були значно нижчими.

Точний час такої події передбачити неможливо. Саме тому головними засобами захисту залишаються постійний моніторинг Сонця, системи раннього попередження та готовність енергетиків і операторів зв’язку швидко зменшувати навантаження.

Інженери також працюють над захистом трансформаторів і мереж від сильних індукованих струмів. Проте повністю усунути ризик від надпотужного сонячного шторму сучасна інфраструктура поки не може.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover