
Фізики запропонували нову математичну модель, яка може пояснити, чому наш Всесвіт має три просторові виміри, але лише один часовий. Комп’ютерне моделювання показало, що така структура здатна самостійно виникати з найдрібніших геометричних елементів навіть без початкового припущення про існування часу.
Питання про кількість вимірів Всесвіту залишається однією з фундаментальних загадок сучасної фізики. Люди можуть пересуватися у трьох просторових напрямках, але час має лише один вимір, і наука досі не пояснила, чому сформувалася саме така структура.
Понад століття тому математик Герман Мінковський запропонував об’єднати простір і час у єдину чотиривимірну систему. Згодом ця концепція стала важливою частиною теорії відносності Альберта Ейнштейна.
Однак навіть теорія відносності не дає остаточної відповіді на питання, чому існують саме три просторові та один часовий вимір. Теоретично математика дозволяє описувати й інші варіанти будови простору-часу.
Троє дослідників із Белградського університету вирішили перевірити, чи може звична структура Всесвіту виникнути природним шляхом. Для цього вони побудували модель, у якій простір-час складається з величезної кількості крихітних геометричних елементів.
Основою моделювання стали чотиривимірні симплекси — математичні аналоги трикутників і пірамід у просторі з більшою кількістю вимірів. Ці елементи можна уявити як найдрібніші складові конструктора, з яких формується складніша геометрична структура.
Розміри елементів відповідали планківському масштабу — приблизно 10⁻³⁵ метра. Саме на таких надзвичайно малих відстанях дослідники припускають можливість прояву квантових властивостей простору-часу.
Науковці перевірили три різні конфігурації, кожна з яких містила близько 100 тисяч геометричних елементів. Загалом для аналізу їхньої поведінки виконали понад 20 мільярдів математичних оцінок.
Результати виявилися несподіваними. За певних умов приблизно у 85% випадків модель формувала структуру з трьома просторовими вимірами та одним часовим.
Саме таку будову має відомий нам Всесвіт. При цьому дослідники не задавали часовий вимір як обов’язкову початкову властивість кожного геометричного елемента.
В інших випадках моделювання давало зовсім інші результати. Приблизно у 6% випадків утворювалася структура з чотирма просторовими вимірами, але без жодного часового.
Ще близько 8% результатів відповідали простору-часу з двома просторовими та двома часовими вимірами. Це показало, що модель допускає кілька можливих варіантів геометрії Всесвіту.
Найцікавішим відкриттям стала можливість появи часу зі структури, яка спочатку описувала лише просторові відстані. Фізики припускають, що часовий вимір може виникати як властивість складнішої геометрії.
За такої інтерпретації час не обов’язково повинен існувати як фундаментальна характеристика Всесвіту від самого початку. Він може бути результатом взаємодії найдрібніших складових простору-часу.
Дослідники також встановили, що загальна форма змодельованого Всесвіту майже не впливала на появу структури з одним часовим виміром. За відповідних умов вона виникала в різних геометричних конфігураціях.
Водночас науковці не стверджують, що остаточно пояснили природу часу. Їхня модель залишається спрощеною та не враховує всіх фізичних законів, які діють у реальному Всесвіті.
Крім того, за інших початкових умов система могла формувати структури з кількома часовими вимірами. Тому результати поки не доводять, що наш Всесвіт обов’язково повинен мати саме три просторові та один часовий вимір.
Дослідження також поки не пройшло незалежного наукового рецензування. Його результати оприлюднили на платформі arXiv, де фізики публікують попередні версії своїх наукових робіт.
🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover






