Важливі новини щодня — додайте «Експерт» в улюблені джерела Google

У шматку бурштину з М’янми вчені виявили напрочуд добре збереженого жука, який жив близько 100 мільйонів років тому. У нього зберігся світловий орган, а будова вусиків виявилася унікальною серед усіх відомих сучасних і викопних жуків.

Комаха потрапила в бурштин у крейдяному періоді. Зразок походить із Качина на території сучасної М’янми. Завдяки бурштину тіло жука збереглося настільки добре, що дослідники змогли роздивитися навіть дрібні особливості його будови.

Новий вид отримав назву Icaroramus perisi. Його віднесли до вимерлої родини Cretophengodidae, представники якої були близькими родичами сучасних світлячків.

На задній частині тіла Icaroramus perisi вчені побачили неушкоджений орган, здатний випромінювати світло. Однак найбільш незвичайною деталлю виявилися не він, а вусики комахи.

Кожен вусик складався з 12 сегментів. Від сегментів відходили по дві пари розгалужень, причому вони відрізнялися за будовою. За словами авторів роботи, такої архітектури антен раніше не знаходили ані в сучасних, ані у викопних жуків.

Дослідники припускають, що настільки складні вусики допомагали комасі вловлювати хімічні сигнали. Зокрема, Icaroramus perisi міг знаходити партнерів за феромонами, що поширювалися в повітрі.

Не виключено, що різні частини антен реагували на різні хімічні речовини. Якщо це припущення правильне, система хімічного розпізнавання у цих давніх жуків була значно складнішою, ніж можна було очікувати від комах крейдяного періоду.

Особливо зацікавило науковців поєднання розвинених антен зі здатністю світитися. У сучасних світлячків світлові сигнали відіграють важливу роль у пошуку партнера, а їхні вусики зазвичай мають простішу будову.

У Icaroramus perisi могли одночасно існувати два різні механізми. Складні вусики могли слугувати для пошуку партнерів за запахом, тоді як світіння виконувало іншу функцію.

Автори припускають, що світловий орган міг насамперед відлякувати хижаків. Це підтримує гіпотезу, за якою біолюмінесценція у предків світлячків спочатку могла виникнути як захисний механізм і лише згодом перетворитися на засіб шлюбної комунікації.

Вік знахідки показує, що вже приблизно 100 мільйонів років тому близькі родичі світлячків мали складні системи хімічної та світлової сигналізації.

Це не перша подібна знахідка в крейдяному бурштині М’янми. Раніше науковці описали Cretoluciola birmana — викопного представника підродини Luciolinae. Новий жук, однак, вирізняється саме будовою антен, аналогів якої дослідники поки не знають.