Американський етолог Джон Б. Калхун створив для мишей середовище з необмеженою їжею та водою, без хижаків, хвороб і негоди. Спочатку тварини стрімко розмножувалися, але згодом їхня соціальна поведінка змінилася, народжуваність впала, а колонія почала вимирати.

Експеримент розпочався в липні 1968 року. Калхун поселив чотири пари мишей у спеціально обладнаний металевий вольєр розміром приблизно 2,6 на 2,6 метра.

Тварини постійно мали їжу та воду, матеріали для облаштування гнізд і 256 гніздових ящиків. За розрахунками дослідника, цього простору вистачало приблизно для 3840 мишей.

У новому середовищі не було хижаків, паразитів та інших звичних загроз. Після адаптації популяція почала швидко збільшуватися — приблизно кожні 55 днів кількість тварин подвоювалася.

На 315-й день у вольєрі жили вже близько 620 мишей. Однак після цього темпи розмноження почали різко падати, хоча нестачі їжі чи гнізд не було.

Приблизно на 560-й день популяція досягла максимуму — близько 2200 особин. Далі кількість мишей уже не збільшувалася, а згодом почала скорочуватися.

Калхун помітив, що всередині колонії руйнувалася усталена соціальна структура. Молоді самці, які досягали статевої зрілості, не могли зайняти власні території, оскільки ті вже контролювали інші тварини.

Частина самців збиралася в центральній зоні вольєра, де виникали конфлікти. Змінилася й поведінка самок: деякі переставали нормально доглядати за дитинчатами або навіть ставали агресивними до них.

У результаті виживаність молодих мишей знижувалася, а нормальне відтворення популяції поступово припинялося. При цьому фізичних ресурсів для подальшого існування колонії все ще вистачало.

Особливо незвичайну групу Калхун помітив на пізній стадії експерименту. Дослідник назвав цих самців «прекрасними»: вони мали чисту шерсть, майже не отримували травм і зовні здавалися цілком здоровими.

Однак такі самці фактично відмовилися від звичної соціальної поведінки. Вони не боролися за територію, не цікавилися спарюванням і не брали участі у вихованні потомства, а переважно їли, пили, спали та доглядали за собою.

Останній випадок народження, зафіксований під час експерименту, стався приблизно на 920-й день. Після цього чисельність популяції продовжувала зменшуватися.

Калхун проводив і інші подібні досліди, а для опису поведінкових змін у перенаселеному середовищі використовував поняття «поведінкова пастка». Його експерименти згодом стали широко відомими далеко за межами етології.

«Мишачий рай» почали використовувати як метафору для пояснення перенаселення, соціальної ізоляції, падіння народжуваності та руйнування суспільних зв’язків у людей. Водночас експеримент проводили саме на мишах, тому переносити його результати безпосередньо на людське суспільство некоректно.

Сам Калхун, утім, не приховував інтересу до можливих паралелей із поведінкою людей. Розповідаючи про свої дослідження, він зазначав, що говоритиме переважно про мишей, але думатиме при цьому про людей.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover