Арктична тундра на Алясці швидко змінюється через потепління: карликові берези, чагарники та інші рослини стають вищими й густішими. Науковці попереджають, що ці зміни можуть впливати не лише на місцеву екосистему, а й додатково посилювати потепління в Арктиці.

На перший погляд тундра Північного схилу Аляски здається майже безлюдною територією без високих дерев. Проте якщо придивитися до землі, тут можна побачити безліч рослин, які утворюють своєрідні мініатюрні «джунглі».

Їхня висота зазвичай не перевищує приблизно 25 сантиметрів. Карликові берези, рододендрони, мохи та інші рослини ростуть шарами, створюючи густу рослинність просто біля поверхні землі.

Північний схил Аляски — величезна малонаселена безліса територія, що простягається від хребта Брукс до Північного Льодовитого океану. Протягом століть сильний холод не давав місцевим рослинам виростати високими.

Суворі зимові умови змушують рослини залишатися низькими. Ті, що піднімаються над сніговим покривом, сильніше потерпають від холоду та вітру, а також стають доступнішими для тварин, які ними харчуються.

Додаткове обмеження створює вічномерзлий ґрунт, який не дозволяє корінню проникати надто глибоко. Саме тому чим холодніша територія і чим далі вона розташована на півночі, тим меншими зазвичай є рослини.

Тепер ситуація змінюється. За останні 40 років ця частина Аляски стала приблизно на 2,7 градуса за Цельсієм теплішою.

«Рослини, які вже тут ростуть, стають вищими», — зазначила екологиня Анна Бйоркман із Гетеборзького університету. За її словами, надалі вони, ймовірно, продовжать збільшуватися.

Поширення та збільшення чагарників у тундрі називають чагарниковізацією. Дослідники вивчають цей процес, оскільки він здатен змінити весь вигляд арктичного ландшафту.

Вищі та темніші чагарники виступають над снігом і поглинають більше сонячної енергії. Натомість білий сніговий покрив відбиває значну частину сонячного випромінювання.

Через це потемніння поверхні тундра може додатково нагріватися. Екологи називають цей процес одним із чинників арктичного посилення, коли температура в Арктиці зростає швидше, ніж у середньому на планеті.

Є й інший наслідок. Вищі чагарники затримують більше снігу, а сніговий покрив утеплює ґрунт. У таких умовах мікроорганізми взимку можуть виділяти більше метану — парникового газу, який сприяє утриманню тепла в атмосфері.

Водночас збільшення рослинності має і протилежний ефект. Рослини поглинають більше вуглекислого газу, тому частково компенсують додаткове потепління.

Зміни вже помітні й у водоймах. Дослідники Кріс Нілл та Лінда Діган із Woodwell Climate Research Center спостерігають, як зарості верб, що розширюються, створюють більше тіні над арктичними струмками.

Це змінює умови життя у водоймах і може впливати на риб, комах та птахів. Науковці проводять багаторічні дослідження, щоб з’ясувати, наскільки місцеві екосистеми здатні пристосуватися до нових умов.

Арктика водночас залишається важливим природним майданчиком для вивчення того, як рослини реагують на зміни довкілля. На дослідницькій станції Toolik Field Station науковці спостерігають за рослинами та намагаються зрозуміти, як вони конкурують між собою або, навпаки, допомагають одна одній.

Особливий інтерес викликає арктичний перестріч — паразитична рослина, яка чіпляється за коріння сусідів і забирає частину поживних речовин. Через це її зазвичай сприймають як шкідника.

Однак дослідники припускають, що перестріч може мати й позитивний вплив на сусідні рослини. Його яскраві фіолетові квіти здатні приваблювати джмелів, які запилюють не лише саму паразитичну рослину, а й інші квіти поблизу.

Щоб перевірити цю теорію, науковці вручну переносять пилок між рослинами. Вони хочуть з’ясувати, чи запилюються рослини, що ростуть поруч із перестрічем, частіше за ті, які розташовані далі.

Якщо припущення підтвердиться, це стане прикладом незвичної взаємодії між рослинами, де паразитична рослина може водночас створювати певні переваги для своїх сусідів.

Дослідники вважають, що суворі умови Арктики дають змогу по-новому подивитися на поширене уявлення про постійну боротьбу рослин за ресурси. У місцевій тундрі різні види можуть не лише конкурувати за світло, воду, поживні речовини та запилення, а й взаємодіяти між собою.

🌟 Читайте «Експерт» у своєму смартфоні — додайте нас в Google Discover